Маленькое счастье постоянства.
Когда поняла, что вышли на маршрут, по которому ходили в апреле, обрадовалась так, что сама испугалась.
"Я же эту тропу помню, и перекресток, и как мы за ним заблудились, потому что я фотографировала, а потом смеялась, и отходила назад, чтобы поймать ракурс, а потом мы потеряли метки на деревьях.
А там склоны такие крутые!
И еще скалы с альпинистами, хоть вот сейчас их нет!
И машины, машины старые - желтая и голубая! Я же фотографировала эту жовто-блакить!
И поле, и река с красивым мостиком, и тот овраг, где я и по-сухому боялась идти, а сейчас совсем страшно!
И лавочка с видом, таким, что именно на ней надо что-то откупорить – ОК, пусть будет пиво!
Буду считать себя, как там Strava уважительно величает... Local Legend!")
В поезде домой (?) попыталась рационализировать такую экзальтацию от прогулки по знакомым местам... и поняла: во мне ликовала вдруг утоленная жажда постоянства. Что-то, что осталось с апреля со мной. До ноября.
Во времена, где потеря на потере, это уже приобретение. Достаточное для короткого, но яркого чувства счастья.
Лавочка, с видом)
16 апреля, 2022 / Сегодня, 26 ноября, 2022
[Оригінал українською.]
Коли зрозуміла, що вийшли на маршрут, за яким ходили у квітні, зраділа так, що сама злякалась.
"Я ж цю стежку пам`ятаю, і перехрестя, і як ми за ним заблукали, тому що я фотографувала, а потім сміялась, і відходила назад, щоб зловити ракурс, а потім ми загубили мітки на деревах. А там схили такі круті! І ще скелі з альпіністами, оце зараз їх немає! І машини, машини старі - жовта і блакитна! Я ж фотографувала цю жовто-блакить! І поле, і річка з красивим мостиком, і той яр, де я й по-сухому боялась йти, а зараз зовсім страшно! І лавочка з видом, таким, що саме на ній треба щось відкоркувати - ОК, най буде пиво! Буду вважати себе, як там Strava поважно величає... Local Legend!")
У потязі додому (?) спробувала раціоналізувати таке піднесення від прогулянки знайомими місцями... і зрозуміла: це раділо моє невимовне тяжіння до сталості. Щось, що залишилось з квітня зі мною. До самого листопада. У часи, де втрата за втратою, це вже надбання. Достатнє для маленького, але яскравого почуття щастя.
1 фото: 16 квітня
2 фото: сьогодні, 26 листопада
2022 рік
"Я же эту тропу помню, и перекресток, и как мы за ним заблудились, потому что я фотографировала, а потом смеялась, и отходила назад, чтобы поймать ракурс, а потом мы потеряли метки на деревьях.
А там склоны такие крутые!
И еще скалы с альпинистами, хоть вот сейчас их нет!
И машины, машины старые - желтая и голубая! Я же фотографировала эту жовто-блакить!
И поле, и река с красивым мостиком, и тот овраг, где я и по-сухому боялась идти, а сейчас совсем страшно!
И лавочка с видом, таким, что именно на ней надо что-то откупорить – ОК, пусть будет пиво!
Буду считать себя, как там Strava уважительно величает... Local Legend!")
В поезде домой (?) попыталась рационализировать такую экзальтацию от прогулки по знакомым местам... и поняла: во мне ликовала вдруг утоленная жажда постоянства. Что-то, что осталось с апреля со мной. До ноября.
Во времена, где потеря на потере, это уже приобретение. Достаточное для короткого, но яркого чувства счастья.
Лавочка, с видом)
16 апреля, 2022 / Сегодня, 26 ноября, 2022
[Оригінал українською.]
Коли зрозуміла, що вийшли на маршрут, за яким ходили у квітні, зраділа так, що сама злякалась.
"Я ж цю стежку пам`ятаю, і перехрестя, і як ми за ним заблукали, тому що я фотографувала, а потім сміялась, і відходила назад, щоб зловити ракурс, а потім ми загубили мітки на деревах. А там схили такі круті! І ще скелі з альпіністами, оце зараз їх немає! І машини, машини старі - жовта і блакитна! Я ж фотографувала цю жовто-блакить! І поле, і річка з красивим мостиком, і той яр, де я й по-сухому боялась йти, а зараз зовсім страшно! І лавочка з видом, таким, що саме на ній треба щось відкоркувати - ОК, най буде пиво! Буду вважати себе, як там Strava поважно величає... Local Legend!")
У потязі додому (?) спробувала раціоналізувати таке піднесення від прогулянки знайомими місцями... і зрозуміла: це раділо моє невимовне тяжіння до сталості. Щось, що залишилось з квітня зі мною. До самого листопада. У часи, де втрата за втратою, це вже надбання. Достатнє для маленького, але яскравого почуття щастя.
1 фото: 16 квітня
2 фото: сьогодні, 26 листопада
2022 рік